Маркіян Прохасько
Питання збереження планети пов’язане із філософією споживання. Сучасне споживання привчило людство до кредитів – брати те, чого ти не можеш собі дозволити. Віддати “потім”. Але як вліз – то часто буває важко вилізти.
За пів року людство споживає стільки, скільки Земля може відновити за рік. “Відсоток” збільшується із кінця 20 століття – спершу ми перебирали “всього” кілька тижнів, потім місяців. Тож з кожним роком недостача зростає. Крім того, борг же не зменшується, а накопичується.
У кризи людство пригальмовує, як ми бачили, атмосфера очищується. Але попередній досвід показує, що як тільки буде можливість – економіка захоче “догнати і перегнати” – надолужити втрачені гроші. Є ж така зараза, як неотримана вигода. “Зараза”, бо у питанні Землі недоречно “взяти все”. Вигідніше не брати все і не отримати частину вигоди (так, з комерційної точки зору на коротку перспективу вирубати всі Карпати і продати – вигідно. А що потім? Можна втекти з України. Так, але такі генії не лише в Україні, а світ, “виявляється”, не безконечний).
Як і з кредитами за житло, якщо не виплатиш борг – виплачувати доведеться дітям. І тут питання до людей, які хочуть подбати про наступні покоління: краще спожити зараз, чи залишити на потім?
Та є і гедонізм. Я сам люблю щастя, радість, приємність і задоволення. Але гедонізм разом із вірою у те, що крім матерії нічого не існує, призводить до того, що Земля – це споживчий кошик. І проблема така, що якщо ти відмовишся, то це візьме хтось інший. Але і еґоцентризм, який теж дуже розвивається, не дозволяє так просто відмовитися від того, що ти можеш мати. Тож разом із маркетингом споживання, людство вступає у гонку з поїдання гамбургерів: їж – не хочу. Але треба більше, ніж інші. Статуси-шматуси тут теж грають роль. Але от гамбургером у цій історії виступає Земля. Ну і хрін з нею, з Землею, якщо Ілон Маск забере нас на Марс. Чи ви не помітили полегшення у дискурсі про проблеми Землі? Мовляв, головне не знищити Землю до колонізації інших планет. А потім можна. Наприклад, можна побачити у американській культурі одну із конструкцій: “я такий” або ж “сприймайте мене таким, ким я є, хай інші підлаштовуються”.
Але хижацьке ставлення до Землі було і в СССР – моря висушимо, ріки розвернемо. І до цього навіть у Артура Конана Дойля. Його “загублений світ” аж відгонив у деяких місцях вершинністю вершинної ланки еволюції, царя Землі – людини. Тож книжка цікава з антропологічної точки зору. Хоча тоді ще думали, що динозаври просто поступово і природно вимерли. Насправді ж, не так вже і давно, зокрема, завдяки Альваресам світ прийняв факт, що сталося це раптово через метеорит. Динозаври у Америці випарувалися вже за кілька хвилин після зіткнення. Пізніші дослідження показали, що вимирань було кілька. І завжди у них різні причини: не обов’язково метеорит. Можна просто землю перегріти, женучись за баксами і ведучись на культуру гіперспоживання. Та й кінець.
Джерело: Маркіян Прохасько
Фото автора
